"…за
віруваннями древніх, оберег — це матеріалізована метафора доброго
ангела, модель сили, котра при нагоді заступиться за тебе, а у
«перекладі» на наше наукове сучасне мислення — сконцентрує твої ж таки
сили, допоможе провести аутогенну регуляцію…”
«Наш оберег ішов з землі,
Коли нас скіфами ще звали.
І талісман той берегли,
І щастя в доленьці шукали.
Або коли була війна,
І ворог йшов на схил Дніпровий,
Чи то котилася чума,
Чи хтось був дуже тяжко хворий…» 1 О. Онищенко
Іще для наших прабабусь і бабусь хрест,
молитва, великодня крашанка, як і рушник, паляниця, вогонь у печі,
обручка, пучечок певного зілля, пов’язаного навхрест, а також слова
«добрий день!», «з Богом!», «бувайте здорові!», як і «не убий», «не
украд
... Читать дальше »
Кожна
дівчина і кожна жінка мріє мати міцну сім`ю, бути щасливою і коханою.
Нажаль, в наш час багато шлюбів є нетривалими. У чому криється причина?
Однією
з обов`язкових умов з давнини і до сьогодні для сотворення міцної і
щасливої родини було і є вишивання Весільного Рушника.
Рушник. З ним людина живе від початку і
до кінця свого життя. Ми звикли користуватися рушником в побуті, але
багато хто забув, або навіть і не знає про те, що з давніх часів і
дотепер при родинах, хрестинах, сватанні, вінчанні, похованні та інших
важливих подіях в житті людини мають використовуватися рушники
особливі, обрядові. Рушниками прикрашають також образи та житло. Такі
рушники виготовляються заздалегідь з найкращої тканини і обов`язково
вишиваються. Візерунок і колір вишивки мають відповіда
... Читать дальше »
Сьогодні,
22 серпня, у Вінниці з нагоди 18-ї річниці Незалежності України
відбувається культурно-мистецька акція «Вишивана доля Вінниччини», під
час якої презентовано вишитий 8-метровий Подільський рушник.
Ескіз "Подільського рушника" перед початком роботи
Як передає кореспондент УНІАН, акція
проходить на площі біля концертного залу "Райдуга” Центрального парку
культури і відпочинку ім. Горького.
Під час заходу, в якому взяли участь
керівництво області та міста, екс-Президент України Леонід КРАВЧУК,
народні депутати, гості із Польщі та Молдови, відзначено нагородами
провідних д
... Читать дальше »
Національних рис одяг починає набирати
саме у період розвитку феодально-кріпосницьких відносин. Він різнився у
різних соціальних верств матеріалом, кольоровою гаммою, кроєм та
прикрасами.
Прості ткачі і кравці, вишивальниці та
ювеліри, володіючи тонким смаком і великим художнім об-даруванням і
керуючись високими мистецькими традиціями свого народу, створювали і
вигадливо-пишний ансамбль панського одягу, і скромний, але красивий
одяг селян та міщан. Завдяки цьому одяг набув своєрідності і художньої
цінності.
Про особливості українського одягу XV—
XVI ст. можна дізнатись із зображення на іконах, описам в літера
... Читать дальше »
Ткацтво
є однією з найважливіших складових національної культури українців.
Воно існувало на українських землях ще з доісторичних часів. Ткацтво
належить до найпоширеніших видів ремесла і народного мистецтва й
поширене по всій етнічній території. Про прадавність цього виду
господарської діяльності свідчать як архаїчне приладдя ("прядки",
"верстати", "кросна" і т.ін.), так і давня термінологія, що має багато
спільного з термінологією найбільш близьких українцям сусідніх народів
- сербів, хорватів, македонців, західних слов'ян. Матеріалом для
ткацтва з прадавніх часів були волокна льону, коноплі, а також вовна.
Першого великого піднесення ткацтво зазнало в період формування
Київської князівської держави, згодом - у XIV - XVI та XVІІ - XVIІІ
століттях. До початку ХХ століття ткацтво було на всій території
України фактично найпоширенішим домашнім ремеслом, яке чи не на 100 %
забезпечувало потреби в тканинах мешканців села і - значною мірою -
міста. У Х
... Читать дальше »
У кожного народу існують свої неповторні коди, які не судилося
зрозуміти представникам інших націй, — слова, які не піддаються
перекладу, жарти, які ніхто більше не розуміє, традиційні вироби
мистецтва, які у чужих руках ніколи не досягнуть досконалості. Як би це
не було банально, але Україна таки — країна пісень і вишивок. Країна, в
якій вишивальниці й килимарі сплачують податки нарівні з підприємцями,
якi продають жувальні гумки й презервативи, і не мають жодних пільг.
Країна, в якій автентичний одяг — це розкіш, у якій чи не єдина фабрика
художніх виробів давно почила в Бозі. Проте унікальна українська
вишивка живе... Принаймні у своєму історичному центрі — на Полтавщині,
у Решетилівці.
99 років тому вишивку врятували...
Наприкінці ХІХ століття Решетилівка офіційно стала одним із
центрів-осередків народного ткацтва, килимарства та вишивання в
Україні. Наступного, 2005, року це полтавське містечко святкуватиме
свій «професійний» ювілей: саме у 1905 році губерн
... Читать дальше »
Знакова
система південноукраїнських орнаментів доволі проста і зрозуміла з
відносно чітко вираженою семантикою. Перевага технік: гладь, стебловий
шов, ланцюжок дає простір для вільного перенесення фітоморфних мотивів
на площу фабричного бавовняного полотна, іноді домотканого. На вишитих
виробах це "...шви, які сприяють найбільш тонкій проробці всіх деталей
орнаментальних мотивів” [2]. Не обмежуючи себе клітинками канви,
мисткиня робить більший крок у бік комбінаторики "Світового дерева”,
"вазона”, "букета”, а також композицій: завісок на двері, вікна;
рушників весільних, подарункових, "на проводи”; скатертин, серветок,
доріжок, наволочок, підзорів, сорочок, церковного вбрання тощо.
Орнаментація
вишитих виробів мисткинь Півдня України варіюється від геометричних до
сюжетно-тематичних, включаючи фітоморфні, зооморфні, орнітоморфні,
антропоморфні тощо. Найархаїчніший геометричний орнамент, представлений
найчастіше вишивками переселенців з інших регіоні
... Читать дальше »
Стаття
орієнтована на розгляд символіки геометричних орнаментів як у вигляді
окремих знаків, так і комплексів - текстів, виконаних нарізних вишитих
виробах (переважно одязі). Крім того, окремі матеріали статті звернені
до витоків такого явища, як орнаментика в цілому, до формування його
знаковості та до можливих функцій орнаменту в етнічній культурі.
Нікішенко Ю. І.
Геометричні орнаменти відносять до найдавніших, створених людством.
Саме з ними співвідносять перші символічно-знакові системи,
піктографічну та ієрогліфічну писемність. У геометричних та
геометризованих мотивах вбачають успадковані від далекого минулого
знаки та символи, пов'язані з архаїчним світоглядом. Серед сучасних
дослідників не існує єдиної точки зору відносно того, коли і яким чином
орнамент уперше з'явився в етнокультурному середовищі і яким було його
першопочаткове призначення. Всі сходяться лише в одному: орнаментика
має дуже довгу історію і походить ще з доби первісності. Перш ніж
орнамент набув
... Читать дальше »
Орнамент - повноцінне культурологічне джерело, що тісно пов'язане з етнічною історією та історією культури своїх творців.
Говорячи
про таке явище як традиційна культура, дослідники мають на увазі цілий
комплекс різних ознак, які є характерними для розуміння поняття
"традиційна", або ж "етнічна" культура. Сюди можуть входити предметні
поняття - житло, одяг, вжиткові речі - і непредметні - світогляд,
вірування, усний і письмовий фольклор та ін. Але обов'язково до
найголовніших ознак, що визначають обличчя традиційної культури,
включають орнаментику, оскільки вона багато може розповісти про історію
та культуру народу.
Микола Макаренко писав: "Для історика
культури орнаментальні форми й мотиви - найвдячніший матеріал для
хронологічних студій: на підставі їх дуже точно можна встановити, коли
саме ту чи іншу річ зроблено. Вони ж таки певною мірою допомагають
визначити й те, звідки якийсь виріб узявсь. Таким чином орнаментація
характеризує і добу і
... Читать дальше »
Орнаментальні
мотиви українських вишивок сягають своїм корінням у місцеву флору та
фауну, в історичну традицію. У давнину основні орнаментальні мотиви
відображали елементи символіки різних стародавніх культів.
Протягом
багатовікової історії мистецтва вишивання прямий, безпосередній зміст
символічних зображень поступово стирався. Однак, хоча орнаментальні
форми дійшли до нас дещо трансформованими, можливо, більш абстрактними,
символіка їх в основному збереглася завдяки традиції.
За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні (абстрактні), рослинні, зооморфні (тваринні).
Геометричні
орнаменти притаманні всій слов'янській міфології. Вони дуже прості:
кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести (прості й
подвійні). Важко судити, який зміст вкладался в ці символи раніше.
Сьогодні на основі їх в народній вишивці широко використовуються такі
мотиви, як "баранячі роги", "кучери", "кудрявці", "гребінчики" тощо. В
орнаменті подільских вишивок трап
... Читать дальше »
Рушник,
як особливий, високого рівня сакральності предмет, характерний для
багатьох народів, головним чином слов'янської, балтійської та
угро-фінської груп. Українці, котрі належать до слов'ян, акумулювали у
надрах традиційної матеріальної і духовної культури значний масив
інформації у тканих та вишитих рушниках, яка становила цим значний
Інтерес для всього світу.
Адже орнаменти, символи, знаки,
котрі наносилися на рушники, передають інформацію не конкретно про
історію якогось народу, хоча, безумовно, вона там присутня. А про
планетарну та космічну генезу, про створення Людини та інших форм
Життя. ЦІ полотняні криптограми, котрі зуміли зберегти та донести до
наших днів українські жінки, як хранительки глибокої традиції, містять
коди, ключі до розуміння того, за якими законами Творець збудував цей
Світ. Тому так багато у вишиваних рушниках сюжету з Деревом Життя,
котрий безперечно є центральним символом, сповненим надзвичайно
глибокого змісту.
Рушники
— це відбиття культурної пам'яті народу, в їх узорах збереглися
прадавні магічні знаки, образи "дерева життя", "берегині", символіка
червоного кольору, які знайшли подальше своєрідне переосмислення і
оновлення.
На
Україні рушникам завжди надавалось важливе образно-символічне значення.
Вони — обов'язковий атрибут весільної обрядовості, предмет народного
побуту, неодмінна окраса селянського житла.
У кожному районі склались локальні особливості, що виявилось у композиції, колірній гамі, засобах шитва.
Сучасні
майстри, продовжуючи традицію, наповнюють орнаментацію рушників новим
змістом і образами, підсилюють їх монументально-декоративне вирішення,
розширюють діапазон застосування в громадському інтер'єрі.
ВИШИТІ
РУШНИКИ здавна були поширені на Україні як неодмінний атрибут народного
побуту, весільної і святкової обрядовості, як тра
... Читать дальше »
Після
одягу рушник є найдавнішим побутовим предметом у хаті. Він відомий
корінному населенню нашої країни ще з дохристиянських часів. Довгі
полотнища тканини, оздоблені символічними знаками, наші пращури вішали
перед входом до житла, пізніше над вікнами, захищаючи себе від різних
злих духів, нав’їв, розсіяних, на їхню думку, повсюдно у природі. Отже,
перші рушники мали призначення культово-магічне, а не
утилітарно-практичне, якого вони набули пізніше, отримавши і назву від
слова «руки», які витирали ними.
І
це первісне значення рушника збереглося і понині, хоч сучасними людьми
ця функція його уже не усвідомлюється. Як культові предмети рушники є
обов’язковими на весіллі (молоді стають на рушник під час вінчання, при
реєстрації шлюбу в ЗАГСі; ікони беруть рушником, а не голими руками;
рушниками пов’
... Читать дальше »
Кролевець
здавна вважається центром поліського ткацького мистецтва. Кролевецькі
рушники приваблюють урочистою святковістю, красою і монументальністю
візерунків, що яскріють червоним кольором на білому тлі. Ткацький
промисел в Кролевці був розвинутий ще з часу заснування міста (1601
р.). Видатні майстри другої половини ХVІІІ ст. виготовляли квітчасті
килими, рушники, ткані червоним по білому, вибійку із зображенням
птахів, квітів, ромбів. У 1863 р. у місті налічувалось 208 ткачів.
Наприкінці ХІХ ст. візерункове ткацтво стало кустарним промислом.
Найбільшу славу візерункові кролевецькі рушники здобули в XIX ст.
Історія
залишила деякі імена ткачів, кожний з яких мав свій стиль, своєрідну
манеру виконання. Це Настя Іваницька, Петро Бідний, Лаврентій Ринда та
його син Євтихій, онуки Іван та Василій. Для кролевецьких рушників
характерним є використання традиційної техніки перебору з
ремізно-човниковим ткацтвом. ... Читать дальше »
Протягом
багатовікової історії мистецтва прямий, безпосередній зміст символічних
зображень поступово стирався. Однак, хоча орнаментальні форми дійшли до
нас дещо трансформованими можливо, більш абстрактними, символіка їх в
основному збереглася завдяки традиції.
Як пише Вадим
Щербаківський, "ці оздоби й символи вживав український народ, так як і
старовинні пісні, колядки, веснянки, купальські тощо. Вживали їх, не
питаючи пояснення, лише тому, що "так годиться". Але вишивали, за
старими зразками, стародавні мотиви, що зберегли відгомони
міфопоетичннх уявлень про світ наших далеких предків. З цими давніми
знаками була пов`язана віра в захист від ворожих сил, рясні врожаї, в
численних нащадків, добробут, щастя" [11,7].
В Україні завжди вишивали одяг, різноманітні предмети домашнього вжитку і, зокрема, такі давні обереги, як рушники.
У
фондах Кам`янського державного історико-культурного заповідника
зберігається близько 100 рушників. Вони різняться сюжетом і
композицією
... Читать дальше »
Українська
вишивка сьогодні — складне, багатогранне явище, що розвивається в сфері
традиційно-побутивого, самодіяльного мистецтва та творчості
художників-професіоналів. У відомих осередках вишивання — таких, як
Косів, Клембівка, Полтава, Черкаси, Львів та інші,—створені
підприємства художніх промислів, що відроджують і далі розвивають
класичні надбання кожного мистецького регіону.
Вишивка
— один з масових і найбільш улюблених видів народного мистецтва. Вона є
складовою частиною народного костюма,активно використовується в
сучасному одязі, надаючи йому своєрідності і неповторності. Вишиті
вироби органічно увійшли до побуту людей, прикрасили сучасний інтер'єр.
НА
ПОЧАТКУ XX СТ. кустарне виробництво зайняло певне місце в народному
господарстві і сприяло залученню широких кіл майстрів до загального
мистецького життя
... Читать дальше »
Вишивка — один з найдавніших способів оздоблення одягу та предметів
домашнього вжитку. Зразки вишитих орнаментів згруповані в музеї за
географічним принципом, з урахуванням найбільш характерних для кожної з
місцевостей мотивів, композицій, колірних сполучень і технік виконання.
Орнаментальні мотиви вишивок дають можливість простежити розвиток
орнаментики на Гуцульщині від найдавніших часів до наших днів. В
орнаментах вишивок закладена історично відібрана символіка. Хай це буде
святкова, весільна, буденна чи жалобна сорочка, — скрізь смислове
навантаження несе в собі вишивка.
Геометричний орнамент
виконувався техніками "низь", "хрестик", "стебнівка", "штапівка" та
"мережковий шов". У вишивках високогір'я, поряд з геометричними
о
... Читать дальше »
Ярослава ТКАЧУК, директор музею, член Національної Спілки народних майстрів України, Заслужений працівник культури.
Одним з найрозповсюдженіших і найдоступніших видів українського
народного мистецтва є вишивка. Це класичний вид народної творчості, це
отже живуче кришталево – чисте джерело, яке дарує нам багатство
здорових творчих сил народу, допомагає осягнути висоти його мистецького
хисту. В українській народній вишивці при єдиних спільних ознаках
притаманних всім регіонам України, чітко виступають локальні
відмінності, логічно обґрунтовані географічними, історичними та
соціальними факторами. Життя народу в певному середовищі, його
побут, звичаї, природа, навики праці, критерії розуміння краси
спричинились до відмінних принципів в окремих осередках, районах,
селах. Об’єктом нашої уваги є локальні особливості вишивального
мистецтва Гуцульщини та Покуття. У вишивці такої орфографічної
групи Карпат, як гуцули, збереглись архаїчні риси народного орнаме
... Читать дальше »
Вишивка на Україні— один з найбільш улюблених і поширених різновидів
народної творчості. У виробах українських вишивальниць нас захоплює
піднесений світ краси і фантазії, поетичного осмислення життя, світ
натхненних образів, коріння яких сягає міфології звичаїв і уявлень
наших предків.
Перші
згадки про вишивання зустрічаємо у стародавніх істориків, про нього
свідчать і археологічні знахідки зі скіфських поховань.
Всесвітньовідомі золота пектораль з Товстої могили (IV ст. до н. е.),
чаша з Гайманової могили, срібна ваза з кургану Чортомлик (IV ст. до н.
е.), що є унікальними мистецькими витворами, містять сюжети, які дають
змогу дослідникам виявити і простежити різноманітні форми чоловічого та
жіночого одягу, його пишне декоративне оздоблення золотими нашивками,
аплікацією з кольорової шкіри, декоративними швами. Узори утворюються з
поєднання кружечків, спіралей, завитків, а також із пишної рослинної
орнамент
... Читать дальше »
У
багатьох сучасних весільних традицій дуже стародавні (а іноді й дивні)
корені. Якщо вам цікаво звідки беруть початок ті або інші традиції на
сучасному східно-українському весіллі, тоді читайте.
Викрадення туфельки.
Раніше туфельку не крали. У нареченої просили поміряти туфельку її
незаміжні подружки. І коли приміряння закінчувалося, та дівчина, який
туфелька була впору, просила нареченого викупити взуття своєї дружини
за певну плату. Таким чином, перевірялося наскільки заможне й багатий
був наречений. Подружок нареченої або обсипали цукерками, або
нагороджували подарунками, або слізно просили повернути туфельку "за
просто так". Туфельку обов'язково повертали нареченій, але цей момент
був дуже важливий для нареченого. Про нього ще довго говорили після
весілля: багатий він чи б
... Читать дальше »
Випікання весільного короваю було обов'язковим у молодого і молодої,
відступати від певних ритуалів при цьому не дозволялося. Мати весільна
запрошувала жінок на коровай: «Прошу, дорога сусідко, чи сестро, чи
кумо, на хліб, на сіль, на коровай». Вдовиці, розлучені, ті, хто мав по
два шлюби, не могли бути коровайницями. Коровай пекли з ритуальними
піснями, примовками (в молодої - коровай і «паристий» калач, у молодого
- тільки коровай).Мати вибирала дві заміжні жінки, що гарно жили з
сім'єю, не сварилися, не розлучалися, щоб розчиняли коровай. Символ
«пари» подружжя зберігався протягом усього обряду випікання короваю,
який місили старші коровайниці. їх. перев'язували хустками, «щоб молоді
в майбутньому були тісно зв
... Читать дальше »
Існує низка легенд про віночок. Ось одна з них:
Йшла дівчина по калину. Зустрів її парубок і каже : "Знімеш вінок - моя
будеш". Не веліла матуся знімати віночок, та парубок гарний, говорив
красиво, а ласкавий погляд зігрівав серце. Зняла дівчина віночок, а
парубок перетворився на страшного дідька і забрав її до себе. Тому не просто кажуть, що вінок оберегіє від нечистої сили.
Є багато звичаїв, пов'язаних з віночком. Колись останній сніп з поля
женці приносили в село. Несла його найгарніша дівчина. Цей сніп
прикрашали віночком, як символ наступного врожаю. Весільним є звичай ,
віночок одягати віночок з барвінку, зроблений на дівич-вечорі, молодій
на голову. Після весілля свекруха знімає вельон в молодої разом з
віночком, який молода зберігає все своє життя. Вважається, що зберігати
віночок потрібно за образами (щоб шлюб був міцним). ... Читать дальше »
У будь-якій вишивці велике значення має колірне рішення. Тому при
підборі ниток необхідно враховувати поєднання кольорів, а також вплив
їх один на одного.
Для початку варто познайомитися з колірною гармонією, тобто
основними властивостями взаємодії кольорів і узгодженістю у поєднанні їх
між собою.
За основу гармонійного підбору кольорів береться колірне коло,
званий інакше - спектром. Спектр являє собою безперервний ряд
градієнтів кольорів (переходу від найсвітлішого тону до найтемнішого):
червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого,
блакитного, синього, фіолетового. Ці кольори відокремлені один від
одного гамою проміжних тонів. Якщо кольори спектру в тому ж порядку
розташувати в колі, то між синьо-фіолетовим і червони
... Читать дальше »
Сьогодні
ми робитимемо ляльку-мотанку з тканини. Вона буде більшою і трішечки
складнішою, ніж попередня- сувенірна лялька-мотанка. Що ж почнемо.
Нам потрібно: 1.Тканина(я використовувала домотканне полотно)
2.Червоні та чорні нитки 3. Оздоблювальна стрічка з орнаметом 4.Голка 5.Хустина 6.Великий бісер, червоного, зеленого, чорного кольорів(кольори можуть бути будь-які) 7.Паралон, або тканину, яку можна використ
... Читать дальше »
Село
Самчики Хмельницької області, де розташований Державний
історико-культурний заповідник з унікальним архітектурно парковим
ансамблем – широко відомий осередок самчиківського народного розпису,
що базується на традиціях народного мистецтва південно- східної Волині.
Народний
декоративний розпис – малювання, яким оздоблювали стіни хат і
господарських будівель, меблі, посуд – є одним із найцікавіших видів
народного мистецтва України.
Основними мотивами розписів були вазон, букет, бігунець, кривулька.
Здавна
оселя кожного українця була в рушниках: тканих, вишиваних. Давня
народна мудрість зауважила, що людина тричі буває дивною, тобто
пройнята вищим духом: коли народжується, одружується, помирає. У трьох
основних обрядах в житті людини рушник відігравав головну роль магічних
дій:
1) піднімання - народжене немовля тричі
піднімали на рушнику вгору - злітала душа, злітало тіло у високості,
щоб праведна дорога з небес послалася дитині;
2)
ставання - одружувалася людина - у парі ставала на рушник, щоб вирушити
в
... Читать дальше »
Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину
віків .Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і
літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з
незапам`ятних часів. Вишивкою , за свідченням Геродота , був
прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з
фігурками чоловіків ,які датуються VІ ст., при дослідженні показали
ідентичність не лише одягу ,а й вишивки українського народного костюма
XVIII-XIXст. Арабський мандрівник Х ст.н.е. у своїх розповідях про
русів зазначає,що вони носили вишитий одяг. На жаль , пам`ятки
української вишивки збереглись лише за останні кілька століть , але й
цього достат
... Читать дальше »
Однією
з обов`язкових умов з давнини і до сьогодні для сотворення міцної і
щасливої родини було і є вишивання Весільного Рушника.
Вишивка — один з найдавніших способів оздоблення одягу та предметів
домашнього вжитку. Зразки вишитих орнаментів згруповані в музеї за
географічним принципом, з урахуванням найбільш характерних для кожної з
місцевостей мотивів, композицій, колірних сполучень і технік виконання.
Перші
згадки про вишивання зустрічаємо у стародавніх істориків, про нього
свідчать і археологічні знахідки зі скіфських поховань.
Всесвітньовідомі золота пектораль з Товстої могили (IV ст. до н. е.),
чаша з Гайманової могили, срібна ваза з кургану Чортомлик (IV ст. до н.
е.), що є унікальними мистецькими витворами, містять сюжети, які дають
змогу дослідникам виявити і простежити різноманітні форми чоловічого та
жіночого одягу, його пишне декоративне оздоблення золотими нашивками,
аплікацією з кольорової шкіри, декоративними швами. Узори утворюються з
поєднання кружечків, спіралей, завитків, а також із пишної рослинної
орнамент
