Село Самчики Хмельницької області, де розташований Державний історико-культурний заповідник з унікальним архітектурно парковим ансамблем – широко відомий осередок самчиківського народного розпису, що базується на традиціях народного мистецтва південно- східної Волині.

Народний декоративний розпис – малювання, яким оздоблювали стіни хат і господарських будівель, меблі, посуд – є одним із найцікавіших видів народного мистецтва України.

Основними мотивами розписів були вазон, букет, бігунець, кривулька.

Провідна роль у розписах, належить рослинним мотивам, що відбилось у назвах рожа, барвінок, мак, горицвіт, соняхи, колосочки, калина, дзвоники. Мотив вилоги (квітка подібна до тюльпана) посідає чільне місце в розписі. Як і у вишивці, тут знаходимо елементи тваринного світу. Це коні, гуси, голуби та інші птахи. В мотивах розписів можна побачити зображення постаті людини, особливо козака. Часто в композиціях майстрині застосовували стилізовані елементи (які притаманні писанці) – баранячі ріжки, курячі лапки, кучері, мотиви косиці (трави), хреста, зірки, крапки, кривульки, смужки. Найулюбленішим, найбільш розвинутим орнаментальним мотивом розписів є вазон – образ світового дерева. Часто зображали птахів в його кроні чи біля основи стовбура. Вони ніби вічно перебувають у «дереві життя».

У розписах переважає рослинний з геометричними елементами крупний орнамент. Білий колір – ознака чистоти, молодості, краси, виступає переважно як тло орнаменту, але якщо малюнок роблять на тонованому тлі (сірий, чорний, підсинений), то білий колір кладуть як оживку по квітах, в осердях, в листках. Чорний колір виступає як нейтральний, що підсилює глибину контрасту малюнка. Зелений – сади, луки, ліси, лани – символ життя, радості, застосовували лише в розписах інтер’єру хати.

На початку XX ст. з розвитком настінних розписів і появою талановитих малювальниць,які розписували хати на замовлення, і через попит на настінні узори, з’явились розписи на окремих аркушах паперу – мальовки. Вони поступово перетворились на станковий декоративний розпис, що мав самостійне художнє значення.

У 60 х роках XX ст. в селі Самчики виникає гурт народних майстрів, які на традиціях місцевих майстрів минулого відроджують народний декоративний розпис-мальовку.

Ще раніше місцевий художник, професіонал, член Національної спілки художників України Борис Шнайдер застосовує місцеві орнаментальні мотиви на килимах. Збагатили та розвивають народний розпис Віктор Раковський, Михайло Юзвук та Заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки художників Украіни Олександр Пажимський.

Самчиківський гурт митців розвинув традиції місцевого декоративного розпису, збагатив його орнаментально, сюжетно, колористично. Для робіт народних майстрів самчиківського розпису характерні щирість і оптимізм, яскравість і безпосередність.

Справді святковий настрій надовго залишається в душі кожного, хто побуває в оточенні самчиківських мальовок, вони наче співають – так гарно, з такою любов’ю, з таким натхненням виписано на них квіти, хмелики та жар-птиці. Сьогодні Самчиківський розпис, безумовно, є перлиною українського декоративного розпису.

Роботи сучасних Художників.