Главная » 2009»Декабрь»1 » Семантика і символіка вишитих орнаментів півдня України
21:03
Семантика і символіка вишитих орнаментів півдня України
Знакова
система південноукраїнських орнаментів доволі проста і зрозуміла з
відносно чітко вираженою семантикою. Перевага технік: гладь, стебловий
шов, ланцюжок дає простір для вільного перенесення фітоморфних мотивів
на площу фабричного бавовняного полотна, іноді домотканого. На вишитих
виробах це "...шви, які сприяють найбільш тонкій проробці всіх деталей
орнаментальних мотивів” [2]. Не обмежуючи себе клітинками канви,
мисткиня робить більший крок у бік комбінаторики "Світового дерева”,
"вазона”, "букета”, а також композицій: завісок на двері, вікна;
рушників весільних, подарункових, "на проводи”; скатертин, серветок,
доріжок, наволочок, підзорів, сорочок, церковного вбрання тощо.
Орнаментація
вишитих виробів мисткинь Півдня України варіюється від геометричних до
сюжетно-тематичних, включаючи фітоморфні, зооморфні, орнітоморфні,
антропоморфні тощо. Найархаїчніший геометричний орнамент, представлений
найчастіше вишивками переселенців з інших регіонів України, а також
держав: Львівщини, Рівненщини, Тернопільщини, Волині, Болгарії, Польщі,
Німеччини тощо. Особливістю вишитих виробів і продуманість та
композиційна врівноваженість, гармонійне поєднання кольорів та
ритмічного розташування елементів орнаменту.
Вишивальниці
використовують всі основні геометричні фігури та їхні поєднання: кола
(символи сонця) в середині яких розміщуються розетки, складені з
ромбів; ромби можуть бути однією фігурою та поділені на частини, також
з крапками в середині (засіяний лан, символ родючості, крапки - зерна,
зародки майбутнього життя; ромби, складені у квітку - "повна рожа”
також солярний знак, "орнаментальний мотив магічного ромба - символу
родючості - має назви: "решітка”, "очі”, "перші музики”...” [10];
хвилястими
лініями (символи води, безкінечності життя) обрамовують найчастіше
серветки, скатертини, простирадла, деталі сорочок, в рушниках
використовується як розмежувальний компонент; лінія (символ землі або
межа між добром і злом) використовується як розмежувальний компонент
вишивки. Прикладом можуть служити вишиті виробі фондів Херсонського та
Миколаївського краєзнавчих музеїв, Херсонського відділення ІМФЕ
ім.М.Т.Рильського, Херсонського державного педагогічного університету
художньо-педагогічного факультету та приватні збереження мисткинь
Миколаївської, Херсонської, Одеської областей тощо.
Великій
кількості вишитих виробів Півдня України притаманний рослинно-квітковий
орнамент, який включає в себе крім садових (троянд, тюльпанів, жоржин,
шипшини, лілій, віол, чорнобривців тощо), ягід (полуниці, суниці,
порічки тощо), ще листя й грона дерев та кущів (дуба, берези, вишні,
горобини, калини, винограду, хмелю тощо), ще й пуп’янки, галузки,
вусики, шишки, а також фантастичні квіти й плоди. "Найбільш близькі до
природи рослинні, особливо квіткові узори, які почали заявлятися з
середини XІХ ст.” [1].
Одним з домінантних мотивів вишивок є
троянда - символ краси, що нагадує сонце, наближає людей до розуміння
Всесвіту. В фітоморфній композиції одна квітка троянди займає місце
основи, з якої виходять гілки (від одної до трьох) з різними квітами
(Мал.4), великих троянд може бути три, тоді вони розташовані або в
одній площині, або трохи вище і білатерально відносно центральної
квітки. Використовуючи троянду в рушниках "на врядини”, мисткиня всі
свої почуття передає цією квіткою - сум за майбутнім воїном, надію на
повернення до рідної домівки, величну красу любові матері до своєї
дитини.
Квітка маку також використовується як основа рослинних
композицій, але семантично вона відрізняється від троянди. Здавна мак
використовувався в усіх обрядах, що пов’язані з відлякуванням нечистих
сил. Від сил зла боронилися маком, обсипаючи ним себе і свійських
тварин. Але існує і друге пояснення семантики цієї рослини - в ній
закладена пам’ять роду. Тільки народ, який має таку велику кількість
загиблих земляків під час війн, тоталітарних знищень, міг опоетизувати
кров загиблих і сприйняти її як квітку маку, яка сходить на місці
вбитої людини, проростає з краплини крові червоною квіткою. Таврійські
степи й зараз рясніють навесні маковими килимами, спогадами про
загиблих. Одразу стає зрозумілим і виправданим використання маку в
покутних рушниках.
Символ недоторканості, чистоти й цнотливості
несе в собі квітка лілії, якою обов’язково прикрашають весільний рушник
(ХКМ И-15501, И-15483), сорочки й інший посаг нареченої. В більшості
випадків лілію компонують із трояндою і обидві квітки від цього
контрастного поєднання тільки виграють - біла лілія (можливі варіанти
блідо-рожевих, блідо-блакитних) і червона троянда - гармонія чистоти й
краси духовної та фізичної. Але не обмине наречених і орнамент, що
пов’язаний з ягідками в будь-якому поєднанні та виконанні, бо ягідки
несуть в собі зародки життя майбутніх поколінь. Орнамент з ягодами або
в’ється, обрамовуючи всі елементи композиції, або птах тримає їх
дзьобом, або птахи сидять на гілках з ягідками, або грона ягід
виступають центральним елементом орнаменту, як в дитячій сорочці (ХДПУ,
ХПФ И-72).
Одна з найпоширеніших ідеограм мисткинь Півдня
України - "Світове дерево”, що правда подається вона у видозміненому
варіанті. "Тим більше, що інші орнаментальні мотиви, такі як "віночок”,
"букет”, "квітуча гілка”... дуже часто являють собою або видозмінений і
"розмножений” "вазон” або мотив, що синтезується з "вазоном” набуваючи
його ознак” [6]. Ми тільки в одному випадку бачимо архаїчний
мотивно-композиційний вигляд "світового дерева”, який становить
вертикальну вісь з елементом основи - вазоном та білатеральним
розташуванням гілок із листям, пуп’янками та квітами і завершення -
квітка "повна рожа”. Рушник з цим рослинно-геометризованим орнаментом
вражає своєю схожістю із розписами на стінах хат Уманщини (МКМ И-48138,
мал. 1). Прикладом ще одного рослинно-геометричного орнаменту може бути
весільний рушник (ХКМ И-45692, мал.5), де поєднуються рослинне листя й
квіти з геометричними квітами-зірками.
"В народній культурі
стародавній символ живого дерева ніс образ прародительки –
Матері-Землі. В російській народній вишивці легко проглядається
трансформація жіночого образу в дерево життя” [7]. Прикладом може
служити рушник (виготовлений скоріше за все переселенцями з Росії), на
якому зображено "світове дерево” з антропоморфним стовбуром в оточенні
солярних і водних знаків (ХКМ И-164, мал. 3). Єдність знаків та
символів природи та людини веде до їхньої злагоди, миру, гармонійного
розвитку Всесвіту.
Свій варіант "світового дерева” південні
мисткині пропонують із набагато коротшою або зовсім відсутньою
вертикальною схемою побудови (Мал. 4, 5). Внизу композиції - велика
квітка троянди, маку або бант, одо є основою будови. Тим самим
вишивальниця закладає в основу родини красу і пам’ять роду, скріплює
гармонійну єдність світів. Від цього елементу йдуть від одної до трьох
дугоподібних білатерадьно розташованих гілок, на яких компонуються
одна-дві квітки (подібні за формою до центральної), чотири-чотирнадцять
квіток середньої величини - ромашки, незабудки, колоски тощо, що
означають чистоту і пам’ять, красу і знову ж таки продовження роду –
нескінченність життя. Що ж стосовно до пуп’янків, пагінців, мілкого
листя, то кількість їх варіюється відносно смаку мисткині: заповнення
невиправдано пустуватих місць, надання композиції легкості, виділяючи
основний колір іншими відтінками тощо. Обираючи таку композиційну
будову - вільний малюнок - вишивальниці повністю заповнюють площу двох
країв рушника, центральну частину завіски на вікна тощо. Обрамовуючи
елементи на полотні відсутні, південноукраїнським мисткиням притаманно
завершувати рушник, завісу, підзор або скатертину мереживом, яке
зроблене з бавовняних ниток гачком або голкою. Обрамовуючи лінії,
хвилі, орнаменти виконує мереживо, яке містить в собі поліваріантність
геометричних та геометризованих – рослинних фігур, які ще чекають своїх
дослідників.
Викликають зацікавлення весільні рушники, на яких
зображене "світове дерево” з вертикальною домінантою побудови - чітким
тричасним композиційним розподілом мотивних акцентів: основа, середня
частина, завершуючий елемент. Центральна частина рушника - одне
(можливі варіанти двох і трьох "світових дерев” МКМ И-48138, мал. 2)
компонується з іншими орнаментами (рослинно-геометричним,
геометричним), літерами (перші літери імен або імен та прізвищ
наречених), написами побажання щастя нареченим, слова згадки про
вишивальницю, що готувала цей рушник: "Хоть работа не хитрая зато
память дорогая”, датування події. Кожна складова частина орнаменту
говорить про створення нової сім’ї, зародження нової гілки родового
дерева і віщує молодим щасливе і довге подружнє життя, велику кількість
діточок, а значить безтурботну спокійну старість.
Зооморфна
мотиви, які у великій кількості використовуються на писанках,
декоративних розписах, витинанках, вишитих виробах народних умільців
Поділля, Західних областей України, Чернігівщини, Росії у Південному
регіоні можна побачити в поєднанні з геометричним орнаментом (у
переважної більшості переселенців із Західних областей України), в
сюжетно-тематичних рушниках (переважно переселенців з російських
областей) і майже ніколи в рослинному орнаменті, який якраз має
Перевагу на Півдні.
Мисткині вишивали різних тварин, починаючи
від свійських - корів (сюжетно-тематичний рушник із написом: "Уж как
я-ль мою коровушку люблю! Сытна пойла буренушке налью” ( МКМ И-36871),
котів та собак (чотири собачки, які майже губляться в багатоярусному
геометричному орнаменті та рослинному вінку ( МКМ И-42030), переселенці
з Віниичини; інакше як "портрет вівчарки” не назвеш панно, яке вишила
Г. Б. Павлюк з с. Станіслав, Білозерського р-ну, Херсонської обл.,
переселенка з Хмельниччини. В настінному панно крім голови собаки немає
більше ніяких обрамовуючих елементів (панно натягнуто на картон);
кицьок, що бавляться клубком ниток найчастіше вишивали на диванних
подушках в 50-60-х роках, коли були випущені промислові малюнки
візерунків, зрідка малюнок можна побачити на рушниках в рослинному
обрамленні (МКМ И-7266).
Важливу роль в слов’янських обрядах
грав кінь, і тому на великій кількості вишитих виробів, ми можемо
побачити цю тварину і саму і в сусідстві з антропоморфним орнаментом за
допомогою якого "...відображена язичницька магічно-заклинальна
символіка плодородия - вшанування жіночої плідності, сонця, води,
рослинності” [4]. Вишиті вироби з конями, що зустрічаються на
південноукраїнських вишивках, найчастіше мають російське коріння (МКМ
И-2723, И-2729), а також можливі місцеві варіанти рушників, на яких
голова коня з підковами обрамлена півколом рослинне-квіткового
орнаменту (І. Г. Пересада с. Шкуринівка, Снігурівський р-н.
Миколаївської обл., ХКМИ-59761).
Відображаючи у вишитих виробах
свійських тварин, мисткині творять за допомогою їх та пташок, рослин та
оточуючих предметів свій маленький світ, мікрокосм» що дозволяє їм жити
у мирі та злагоді з собою та Всесвітом. Кицька в хаті - лагідність,
ніжність, спокій; собака - надія на друга, впевненість і знову спокій,
бо вона відлякує все зло, що може зашкодити родині; корова, кінь -
добробут і знову ж таки спокій, бо існує уявлення - якщо ви ситі - то й
здорові, а якщо здорові - то й робота і відпочинок тільки на користь та
в радість йдуть (Мал.б).
З лісових звірів можна назвати тільки
оленя, голова якого також в обрамленні квітково-рослинного орнаменту
була вишита на рушнику Свято-Покровської церкви С.Станіслав,
Білозерського р-ну, Херсонської обл. Олень в уяві людей завжди
асоціювався
з швидкістю, сміливістю та благородством. Хоча запропонований сюжет міг
бути навіяний гобеленами та килимами з сім’єю оленів, що випускали
промислово, але в рушнику вони мають обрамлення квітами місцевого
колориту.
Закінчити можна тваринами, які не характерні для нашої
місцевості і взагалі народжені фантазією людини: леви, що вишиті парно
на рушнику (МКМ N И-30770), що розташовані парно біля
геометризовано-рослинного орнаменту під двома берегинями в рослинному
варіанті та великим букетом з метеликом у вазі. Всі елементи настільки
близько розташовані один біля одного, що сприймаються як одне ціле,
хоча поєднання їх можна розцінити як не дуже вдале, випадкове. Сила,
могутність та царська врівноваженість лева - це ті риси характеру, які
людина намагається мати; а вигаданий світ фантастичного дракона - це
місце, де існують герої, пригоди, боротьба добра зі злом, намагання
людини бути неперевершеним і непереможним.
Треба зауважити, що
багато в чому зооморфні орнаменти південноукраїнських майстринь
надумані, гармонійна єдність між усіма компонентами і ярусами складних
орнаментів буває мінімальна. Майстрині найчастіше йшли від малюнка,
який їм сподобався, намагаючись виправдати обраний ними сюжет, вони
доставляли Його різними орнаментами - рослинними, геометричними,
орнітоморфними тощо. Часові межі таких вишитих виробів датуються
початком та 90-ми роками XX століття.
Різновид зооморфного –
орнітоморфний орнамент – зустрічається на Півдні так само часто, як і
рослинний. Багато відомостей про птахів нам допоможуть відкрити
старовинні легенди, пісні, обряди, які зберігають пам’ять про
язичництво, часи вклонення і вшанування тотемів. Зображуючи "Світове
дерево” вишивальниця обов’язково розсадить на середніх та високих
гілках дерева - птахів, представників верхнього царства. Кількість
пташок на вишитих картинах, панно може бути не парною, але на рушниках
- обов’язково парна. Можливі кількісні варіанти від 2, 4, 12 пташок
(МКМ N И - 23298, И - 42927, и - 47181) до 16, 24 пташок (ХКМ N И -
11500, и - 59111) на одному рушникові. Якщо кількість птахів сягала за
10, то форма - невеличка, якщо до 2-4, то вони можуть займати велику
частину площини.
"Відтворюючи птахів на рушниках, народ-художник
забезпечив впізнаність певних пташиних видів. Частина ж орнітоморфних
образів - це, так би мовити, "птахи взагалі”...” [3]. "Божі вісники”,
як називали птахів, що прилітали з теплих країв - вирію або ирію -
несли звістку про померлі душі, або були посланцями, яким необхідно
оберегти людину від усього злого та недоброго. Тому пари птахів на
весільних рушниках - обереги подружнього життя - голуби, пави,
жар-птиці, що навіяні фантазією майстрині, лебеді (МКМ N И - 2833,
Г.А.Костенюк з с. Константинівка, Чаплинського р-ну. Херсонської обл.).
Використання качки не є типовим для весільних рушників, але
геометризовано – рослинний орнамент в склад якого вона входить,
естетично витончений і святковий дає підстави використати його у
весільній обрядовості (ХКМ N И - 43183).
Символ нового дня,
світла - півень, що своїм співом кладе край нічній темряві й мороку,
використовується вишивальницями доволі часто. "Головна функція півня –
виразно магічна” [11]. Настінні панно, картини, рушники, диванні
подушки "вихваляють” красеня-півня на своєму тлі, дякуючи різнобарвному
пір’ю (Д. С. Сушкова м. Херсон, ХКМ N И - 59111 тощо).
Птиця-віщунка
- зозуля - один з найстаровинніших персонажів української міфології,
"походить від жінки, що вбила свого чоловіка (в легенді "відбиласі”
конфліктність переходу від матріархату до патріархату), за що й була
заклята... вічно жити одиначкою” [8], в рушниках все ж таки вишивається
в парі, білатерально розташована на двох кінцях рушників (в весільних -
зозуля сидить в парі на гронах винограду), в настінних панно, або
картинах може бути вишита одна, в оточенні великої кількості квітів
(М.Т.Ільяшенко с.Роздольне, Каланчацький р-н. Херсонської обл.)
Набагато
пізніше у вишитих виробах з’явився папуга, як данина людським мріям про
існування теплих країв, безсніжних зим, чарівних заколисуючих співів
птахів. Вишивався папуга в оточенні квітів та ягід. Миколаївський
краєзнавчий музей має рушник, який датовано: І.Ф.1912 ( N И - 40400),
Херсонський краєзнавчий музей має папугу на весільному рушнику, що є не
традиційним; найчастіше цього птаха вишивали на картинах, подушках.
Необхідно зауважити, що існують зразки вишивок, в яких увага
акцентується саме на пташках, це підкреслюється і написом "Литела и
села” (МКМ N И -23736).
Орнітоморфний орнамент є цілісною
системою зорових і словесних образів з символічним підтекстом,
гармонійною злагодженістю мотивів, просторово-декоративним вирішенням.
Окрему
групу складають вишивки, на яких зображені в оточенні квітів - янголи.
Вони можуть бути у повний зріст (Херсонське відділення ІМФЕ ім.
М.Т.Рильського N И - 461; П. В. Задорожна з с. Широка Балка,
Білозерський р-н. Херсонської обл.; ХДПУ, ХПФ N И - 1); та одні голівки
з крильцями, як на наволочці Є.Г.Летути з с.Новокиївка, Каланчацького
р-ну, Херсонської обл. В руках янголи можуть тримати квіти, або лук із
стрілами. Людина завжди намагалася наблизитися до ідеалу, очиститися
від усього зайвого, грішного. Ці бажання трансформувалися в янголів, що
несуть людям звістку добра, надії на світло, спокій, мир. Останнім
часом, після опублікованих взірців серветок на Великдень, до рушників,
наволочок та вишитих картин, додалися і серветки-доріжки, якими
накривають у кошику їжу, коли йдуть святити її на Великдень до церкви.
Необхідно зауважити на тому, що варіанти відтворення запропонованих
взірців різноманітні і в кольоровому рішенні і в композиційному, але
елементи компоновки зберігаються за зразком - двоє янголят, ягнятко,
писанки (дві, або чотири), верба (три, або шість галузок), напис
"Христос воскрес”.
Сьогодення пропонує інші орнаменти, диктує
свої закони щодо використання вишивки в інтер’єрі, костюмі, побуті.
Зрідка можна зустріти в будень людину у вишитій сорочці, найчастіше це
трапляється у свято. В 60-70-х роках український костюм в дитячих
садках та школах вважався за різновид карнавального, і його одягали
нарівні з костюмом лисички або мушкетера. Намагаючись зробити приємне
своїм родичам, майстрині вишивали на рушниках літаки (МКМ N И - 26734),
якоря у віночку (МКМ N И - 36870) тощо, поєднували орнаменти, що
вочевидь протистояли один одному, а не гармонійно поєднувалися.
Нажаль,
сучасні мисткині не завжди можуть визначити семантику та символіку
орнаментів, в кращому випадку скажуть, що "він красивий та й згадка про
маму” обо "це оберіг”. З появою останнім часом великої кількості книг
та альбомів з вишивки, майстрині почали вже свідомо компонувати
орнаменти, пояснювати їх значення, але цілісне враження від виробу,
гармонійне єднання всіх частин орнаменту не завжди присутнє в їхніх
роботах. Але ж Південна Україна завжди мала своїх мисткинь, про що
свідчать історичні матеріали "...простирадло, як і більша частина
показаних нею (селянкою) рушників були вишиті вигадливими візерунками”,
"...більша частина дідичів мала по декілька дівчат та жінок, навчених в
одеських крамницях рукоділлю щодо вишивки візерунків на різних
тканинах” [5].
Для розуміння старовинних та сучасних орнаментів
важливо зберегти пам’ять наших батьків, землі, Всесвіту, бо українська
орнаментика - явище не тільки національного мистецтва, "що генерує нові
зображення, постійно переосмислюваними номінацією і семантикою” [9], а
й органічна й важлива складова частина світової системи символів. О. Голикова
