"…за
віруваннями древніх, оберег — це матеріалізована метафора доброго
ангела, модель сили, котра при нагоді заступиться за тебе, а у
«перекладі» на наше наукове сучасне мислення — сконцентрує твої ж таки
сили, допоможе провести аутогенну регуляцію…”
«Наш оберег ішов з землі,
Коли нас скіфами ще звали.
І талісман той берегли,
І щастя в доленьці шукали.
Або коли була війна,
І ворог йшов на схил Дніпровий,
Чи то котилася чума,
Чи хтось був дуже тяжко хворий…» 1 О. Онищенко
Іще для наших прабабусь і бабусь хрест,
молитва, великодня крашанка, як і рушник, паляниця, вогонь у печі,
обручка, пучечок певного зілля, пов’язаного навхрест, а також слова
«добрий день!», «з Богом!», «бувайте здорові!», як і «не убий», «не
украд
... Читать дальше »
Національних рис одяг починає набирати
саме у період розвитку феодально-кріпосницьких відносин. Він різнився у
різних соціальних верств матеріалом, кольоровою гаммою, кроєм та
прикрасами.
Прості ткачі і кравці, вишивальниці та
ювеліри, володіючи тонким смаком і великим художнім об-даруванням і
керуючись високими мистецькими традиціями свого народу, створювали і
вигадливо-пишний ансамбль панського одягу, і скромний, але красивий
одяг селян та міщан. Завдяки цьому одяг набув своєрідності і художньої
цінності.
Про особливості українського одягу XV—
XVI ст. можна дізнатись із зображення на іконах, описам в літера
... Читать дальше »
Рушник,
як особливий, високого рівня сакральності предмет, характерний для
багатьох народів, головним чином слов'янської, балтійської та
угро-фінської груп. Українці, котрі належать до слов'ян, акумулювали у
надрах традиційної матеріальної і духовної культури значний масив
інформації у тканих та вишитих рушниках, яка становила цим значний
Інтерес для всього світу.
Адже орнаменти, символи, знаки,
котрі наносилися на рушники, передають інформацію не конкретно про
історію якогось народу, хоча, безумовно, вона там присутня. А про
планетарну та космічну генезу, про створення Людини та інших форм
Життя. ЦІ полотняні криптограми, котрі зуміли зберегти та донести до
наших днів українські жінки, як хранительки глибокої традиції, містять
коди, ключі до розуміння того, за якими законами Творець збудував цей
Світ. Тому так багато у вишиваних рушниках сюжету з Деревом Життя,
котрий безперечно є центральним символом, сповненим надзвичайно
глибокого змісту.
Кролевець
здавна вважається центром поліського ткацького мистецтва. Кролевецькі
рушники приваблюють урочистою святковістю, красою і монументальністю
візерунків, що яскріють червоним кольором на білому тлі. Ткацький
промисел в Кролевці був розвинутий ще з часу заснування міста (1601
р.). Видатні майстри другої половини ХVІІІ ст. виготовляли квітчасті
килими, рушники, ткані червоним по білому, вибійку із зображенням
птахів, квітів, ромбів. У 1863 р. у місті налічувалось 208 ткачів.
Наприкінці ХІХ ст. візерункове ткацтво стало кустарним промислом.
Найбільшу славу візерункові кролевецькі рушники здобули в XIX ст.
Історія
залишила деякі імена ткачів, кожний з яких мав свій стиль, своєрідну
манеру виконання. Це Настя Іваницька, Петро Бідний, Лаврентій Ринда та
його син Євтихій, онуки Іван та Василій. Для кролевецьких рушників
характерним є використання традиційної техніки перебору з
ремізно-човниковим ткацтвом. ... Читать дальше »
Українська
вишивка сьогодні — складне, багатогранне явище, що розвивається в сфері
традиційно-побутивого, самодіяльного мистецтва та творчості
художників-професіоналів. У відомих осередках вишивання — таких, як
Косів, Клембівка, Полтава, Черкаси, Львів та інші,—створені
підприємства художніх промислів, що відроджують і далі розвивають
класичні надбання кожного мистецького регіону.
Вишивка
— один з масових і найбільш улюблених видів народного мистецтва. Вона є
складовою частиною народного костюма,активно використовується в
сучасному одязі, надаючи йому своєрідності і неповторності. Вишиті
вироби органічно увійшли до побуту людей, прикрасили сучасний інтер'єр.
НА
ПОЧАТКУ XX СТ. кустарне виробництво зайняло певне місце в народному
господарстві і сприяло залученню широких кіл майстрів до загального
мистецького життя
... Читать дальше »
Вишивка на Україні— один з найбільш улюблених і поширених різновидів
народної творчості. У виробах українських вишивальниць нас захоплює
піднесений світ краси і фантазії, поетичного осмислення життя, світ
натхненних образів, коріння яких сягає міфології звичаїв і уявлень
наших предків.
Перші
згадки про вишивання зустрічаємо у стародавніх істориків, про нього
свідчать і археологічні знахідки зі скіфських поховань.
Всесвітньовідомі золота пектораль з Товстої могили (IV ст. до н. е.),
чаша з Гайманової могили, срібна ваза з кургану Чортомлик (IV ст. до н.
е.), що є унікальними мистецькими витворами, містять сюжети, які дають
змогу дослідникам виявити і простежити різноманітні форми чоловічого та
жіночого одягу, його пишне декоративне оздоблення золотими нашивками,
аплікацією з кольорової шкіри, декоративними швами. Узори утворюються з
поєднання кружечків, спіралей, завитків, а також із пишної рослинної
орнамент
... Читать дальше »
Сьогодні
ми робитимемо ляльку-мотанку з тканини. Вона буде більшою і трішечки
складнішою, ніж попередня- сувенірна лялька-мотанка. Що ж почнемо.
Нам потрібно: 1.Тканина(я використовувала домотканне полотно)
2.Червоні та чорні нитки 3. Оздоблювальна стрічка з орнаметом 4.Голка 5.Хустина 6.Великий бісер, червоного, зеленого, чорного кольорів(кольори можуть бути будь-які) 7.Паралон, або тканину, яку можна використ
... Читать дальше »
Здавна
оселя кожного українця була в рушниках: тканих, вишиваних. Давня
народна мудрість зауважила, що людина тричі буває дивною, тобто
пройнята вищим духом: коли народжується, одружується, помирає. У трьох
основних обрядах в житті людини рушник відігравав головну роль магічних
дій:
1) піднімання - народжене немовля тричі
піднімали на рушнику вгору - злітала душа, злітало тіло у високості,
щоб праведна дорога з небес послалася дитині;
2)
ставання - одружувалася людина - у парі ставала на рушник, щоб вирушити
в
... Читать дальше »
Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину
віків .Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і
літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з
незапам`ятних часів. Вишивкою , за свідченням Геродота , був
прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з
фігурками чоловіків ,які датуються VІ ст., при дослідженні показали
ідентичність не лише одягу ,а й вишивки українського народного костюма
XVIII-XIXст. Арабський мандрівник Х ст.н.е. у своїх розповідях про
русів зазначає,що вони носили вишитий одяг. На жаль , пам`ятки
української вишивки збереглись лише за останні кілька століть , але й
цього достат
... Читать дальше »
Перші
згадки про вишивання зустрічаємо у стародавніх істориків, про нього
свідчать і археологічні знахідки зі скіфських поховань.
Всесвітньовідомі золота пектораль з Товстої могили (IV ст. до н. е.),
чаша з Гайманової могили, срібна ваза з кургану Чортомлик (IV ст. до н.
е.), що є унікальними мистецькими витворами, містять сюжети, які дають
змогу дослідникам виявити і простежити різноманітні форми чоловічого та
жіночого одягу, його пишне декоративне оздоблення золотими нашивками,
аплікацією з кольорової шкіри, декоративними швами. Узори утворюються з
поєднання кружечків, спіралей, завитків, а також із пишної рослинної
орнамент
