Знакова система південноукраїнських орнаментів доволі проста і зрозуміла з відносно чітко вираженою семантикою. Перевага технік: гладь, стебловий шов, ланцюжок дає простір для вільного перенесення фітоморфних мотивів на площу фабричного бавовняного полотна, іноді домотканого. На вишитих виробах це "...шви, які сприяють найбільш тонкій проробці всіх деталей орнаментальних мотивів” [2]. Не обмежуючи себе клітинками канви, мисткиня робить більший крок у бік комбінаторики "Світового дерева”, "вазона”, "букета”, а також композицій: завісок на двері, вікна; рушників весільних, подарункових, "на проводи”; скатертин, серветок, доріжок, наволочок, підзорів, сорочок, церковного вбрання тощо.

Орнаментація вишитих виробів мисткинь Півдня України варіюється від геометричних до сюжетно-тематичних, включаючи фітоморфні, зооморфні, орнітоморфні, антропоморфні тощо. Найархаїчніший геометричний орнамент, представлений найчастіше вишивками переселенців з інших регіонів України, а також держав: Льв ... Читать дальше »

У статті порушено проблеми символіки окремих орнаментальних груп у вишивках на одязі українців. Головну увагу приділено орнаментам рослинної (зокрема квіткової) графіки і номінації та можливому значенню окремих орнаментальних мотивів. Рослинний світ—дерева, квіти, трави — міцно вкорінений у традиційній свідомості українського народу. Пишна природа, літнє різнотрав'я не може залишити людину байдужою, а тому рослини присутні і в піснях, і в казках, і в приповідках; з ними пов'язані повір'я та забобони, вони є неодмінними атрибутами лікувальних та магічних дій, родинно-побутових та календарних обрядів.

Можна згадати багато переказів, де згадується чудодійна, чарівна сила рослин. Візьмемо хоча б історію про пошуки квітки папороті, яка виконує будь-які бажання того, хто нею володіє; оповіді про чарівну розрив-траву, яка відмикає будь-які замки, чи про траву нечуйвітер. Певно, через свою пишність, буйний квіт,здатність розпускатися рано навесні зілля частіше асоціюєт ... Читать дальше »

          Потреба оздоблення така ж стара, як і наша культура. Людина декорувала своє найближче оточення, предмети щоденного вжитку, врешті – саму себе. У багатьох народів існувала традиція розмальовування свого тіла, татуювання, а відгомін цих технік, виконував роль своєрідної декорації.
          Однією з найдавніших технік оздоблення тканини і шкіри є вишивка – мистецтво виконання рисунку за допомогою голки й нитки. Вишивка має такі ж давні традиції, як ткацтво, і очевидно, початкове вона застосовулася головним чином для естетичного оформлення одягу, щоб згодом стати прикрасою святинь і осель, декорувати культові предмети і т. п.
          Судячи з відомих фактів, колискою вишивки була Азія. Про її застосування згадується ще в Старому Завіті. Згідно з біблійною розповіддю, завіса у святині Яхве короля Соломона (поч. І тис. до н.е.) була вишитою ... Читать дальше »

Вишивка — це унікальне народне мистецтво, що розкриває невичерпне багатство людської творчості, хисту і фантазії і має широкі аналогії в культурі інших народів.

Дані археологічних розкопок, свідчення літописців і мандрівників минулого дозволяють твердити, що початки мистецтва вишивання сягають сивої давнини і розвиток його не переривався ніколи. Уже в період од Київської Русі можна говорити про два напрями вишивання — орнаментальний і сюжетний. XIX ст. — важливий період у розвитку української народної вишивки. З цього часу збереглося багато датованих пам'яток, вишивка масово стала поширюватися в селі і в місті. Майже в усіх поміщицьких господарствах та при монастирях існували майстерні художньої вишивки, вироби яких використовувалися для власних потреб і частково йшли на продаж.

На Поділлі відомі вишивальні майстерні в Клембівці і Яланці. Клембівчанки вважалися найкращими вишивальницями їм доручалося прикрашати найбільш вишукане убрання (у 1880 році вони готували вишивки ... Читать дальше »

             Вишивка, як і барвисте ткацтво, з давніх-давен була улюбленим засобом художнього оздоблення різноманітних форм українського побуту. І зараз вишивка залишається найпоширенішим видом українського декоративно-ужиткового мистецтва. Ще не так давно важко було знайти таке українське село, де б не було бодай кількох прославлених вишивальниць, де б вишивка не знаходила застосування в хатньому побуті – на одязі, скатертині, рушнику, простирадлі, на подушці, фіранках, тощо. І скрізь вона зберігає свої локальні особливості, як в характері орнаментальних мотивів, так і в техніці виконання.
             Протягом століть викристалізувався яскраво виражений український національний стиль художньої вишивки. Створювалось багатство її мистецьких особливостей (улюблені кольори, техніка виконання, окремі орнаментальні елементи, малюнки й композиції) в різних областях і ре ... Читать дальше »

Ярослава ТКАЧУК,
директор музею,
член Національної Спілки
народних майстрів України,
Заслужений працівник культури.

Одним з найрозповсюдженіших і найдоступніших видів українського народного мистецтва є вишивка. Це класичний вид народної творчості, це отже живуче кришталево – чисте джерело, яке дарує нам багатство здорових творчих сил народу, допомагає осягнути висоти його мистецького хисту.
В українській народній вишивці при єдиних спільних ознаках притаманних всім регіонам України, чітко виступають локальні відмінності, логічно обґрунтовані географічними, історичними та соціальними факторами.
Життя народу в певному середовищі, його побут, звичаї, природа, навики праці, критерії розуміння краси спричинились до відмінних принципів в окремих осередках, районах, селах. Об’єктом нашої уваги є локальні особливості вишивального мистецтва Гуцульщини та Покуття.
У вишивці такої орфографічної групи Карпат, як гуцули, збереглись архаїчні риси народного орнаме ... Читать дальше »

У нашій колекції значне місце посідають вишиті жіночі та чоловічі сорочки. Вони здебільшого належать до середини XX ст., але трапляються й значно старіші. Колекція сорочок сформована з екземплярів, що походять з Придністров'я та Побужжя, останній регіон представляють села Війтівка Бершадського району та Шарапанівка Крижопільського району.
Загалом вишиту народну сорочку можна характеризувати за такими ознаками: 1) тип крою; 2) техніка вишивки, її кольорова гама; 3) спосіб розміщення вишивки. Поєднання цих ознак утворює своєрідний стиль вишивок сорочки певного села чи регіону.
За типом крою в тій місцевості, звідки родом наші сорочки, переважає крій «без уставки» [150] та «гестка» [153]. Сорочки типу «гестка» (та ... Читать дальше »

Вишивка козацької старшини XVII - XVIII століть. Вступ. Віра Зайченко.

За матеріалами колекції Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського.

ВИШИВКА
козацької старшини- це унікальне явище в історії українського мистецтва. Майже півтора століття вона займала високі мистецькі позиції, спонукаючи виконавців до розвитку орнаментики та технічних прийомів виконання.

Значна виборна старшина по закінченні Визвольної війни 1648-1654 років почала нагромаджувати у своїх руках величезні багатства. Торгівельні та політичні зв'язки Гетьманщини із Західною Європою та країнами Сходу сприяли народженню нової культури, яка почала проникати і в козацько-старшинські хороми та кам'яниці. Вони наповнювалися гарними різьбленими меблями, килимами, дорогими дзеркалами, коштовними тканинами, які прикрашалися новими, до того небаченими, орнаментами. Картину тогочасного побуту козацької
старшини, стосунків між людьми розкриваю ... Читать дальше »